Діаспора проти переслідувань істориків в Україні

Нещодавно в Українському культурному центрі в Чикаго транслювали фільм про переслідування та утиски Романа Круцика, який досліджує і висвітлює засекречені раніше документи про злочини радянської влади. Телевізійний сюжет був знятий „П’ятим каналом”. Також відвідувачі мали змогу ознайомитися з виставкою „Народна війна”. Організатором події виступив Український конгресовий комітет Америки (Іллінойс).

Роман Круцик – голова Київської організації українського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, народний депутат України 2-гт скликання, працював над дослідженням масових поховань жертв комуністичних репресій в урочищах Дем’янів Лаз та Бикивня. Зараз він разом з істориками та науковцями досліджує раніше засекречені архівні документи, що свідчать про боротьбу українського народу проти радянської системи. Роман Круцик створив музей советської окупації, де і була вперше представлена виставка “Народна війна”, яка готувалася протягом двох років. Було опрацьовано близько 70 тисяч архівних документів, у 24 розділах виставки наведено 300 фото-доказів репресій проти українців, а також вказано про 268 збройні повстання проти комуністичної влади. Проте з весни 2011 року у музея і безпосередньо у Романа Круцика почалися проблеми, за його словами, повязані з тиском з боку влади. Ситуацію дослідили журналісти “П’ятого каналу” і відзняли сюжет, в якому Роман Круцик свідчить про тиск зі сторони українських спецслужб. Цей сюжет було продемонстровано українцям діаспори в Чикаго. У відео мова йде про скаргу, надіслану в державні установи від громадянки Анни Журавської на Романа Круцика, у якій ця жінка звинувачує історика у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі та протиправних діях. Роман Круцик разом з журналістом Вахтангом Кіпіані, відправившись до місця проживання цієї громадянки за 300 км від Києва, виявляє, що вже більше року ця громадянка офіційно вважається зниклою без вісти. Тобто, за його словами, хтось, маючи доступ до бази данних правоохоронних органів, маючи паспортні данні, від імені цієї особи навів наклеп на історика, користуючись старим і перевіреним методом радянських спецслужб. У відео представлені думки про російське походження коренів переслідування українських громадських організацій з метою ще більшого розколу українського суспільства, а згодом і української території. Круцик також свідчить про тиск, який надходить безпосередньо від владних структур, які намагаються перевіряти на доцільність використання київського приміщення, у якому розміщений музей советської окупації.

Українці Чикаго отримали змогу подивитись цей сюжет, а також матеріали виставки завдяки Борису Потапенку, директору Ліги українців Канади, Торонто. Слід зауважити, що закордонні українці дещо гостріше переживають усі негативні новини з України, і цей фільм був неоднозначно сприйнятий глядачами. У залі панувала тиша, більш порівняна з відчуттям дежав’ю, адже деякі присутні глядачі були десидентами радянської влади і емігрували саме тікаючи від переслідувань. Саме їм було знайоме це відчуття політичного тиску. Присутні висловлювались однозначно проти переслідування істориків і правозахисників в Україні.

о. Микола Мельник: „Щоб піднести дух, щоб закликати до ідеологічної боротьби проти залишку комуністичної імперії, треба стати як дамба перед знущанням і переслідуванням наших свідомих людей, треба завжди давати гідну відсіч, завжди відповідати різко і вести ідеологічну боротьбу з противником і ворогом”.

Роман Круцик вважає, що міська влада може закрити музей совецької окупації по припиненню терміну договору аренди у грудні. А ще, за його словами, українці, а особливо молоде покоління, повинні знати про справжню, не вигадану комуністичними ідеологами історію України. Цієї ж думки дотримуються і всі свідомі українці.

На перегляді сюжету з вражаючими фактами з України, були присутні представники і голови громадських організацій української діаспори. За їх словами питання щодо переслідування істориків та правозахисників в Україні обов’язково буде підняте в резолюціях, які готуються для форуму Всесвітньої української координаційної ради, який проходитиме на передодні Дня Незалежності у Києві і на якому запланована присутність президента Віктора Януковича. Також всі присутні мали змогу підписати відкрите звернення до уряду і Верховної Ради України, у якому йдеться про заклик припинити переслідування опозиції і відновити принципи демократичного управління і дотримання основних прав і свобод людини на всіх рівнях суспільства в Україні.

До вашої уваги деякі коментарі учасників події:

Олесь Стрільчук (голова Українського конгресового комітету Америки, відділ Іллінойс): “З підримкою канадських друзів, на чолі з Борисом Потапенком, ми хочемо створити заяву до нашого конгресового кокусу в Америці і дати їм до зрозуміння, що ми є обурені і це нас болить. …будь ласка, якщо є нагода, прошу відвідати Романа Круцика в Україні, прошу пригадати владі, що ми про нього знаємо, журимося і нас то дуже тривожить.”

Павло Бандрівський (заступник голови, Український конгресовий комітет Америки, відділ Іллінойс): “Ми хотіли ознайомити нашу громаду про репресивні акції, що відбуваються в Україні, під теперішнім політичним режимом. Ми мусимо бути підготовлені і знати, як поставитися до теперішнього режиму Януковича. Не можна мовчати, треба розповсюджувати таку інформацію по всіх засобах масової інформації. Мусимо переказати це нашим конгресменам, що такі речі діються в Україні. Коли є стосунки між американською адміністрацією і українською, треба, щоб вони не забули про людські права і захистили їх. Ми починаємо писати до наших конгресменів, щоб вони звернулися до пані Гілларі Клінтон, щоб вона передала наше прохання до американського посла в Україн Джона Тефта, і щоб він відвідував цей музей. Будемо старатися, щоб цей музей залишився відкритим, тому що у ньому висвітлюється темна сторона історії України, і українці про це мають знати.”

Ігор Худик (голова УГО «Помаранчева Хвиля»): “Незабаром у Києві відбудуться два дуже важливі заходи, повязані безпосередньо з світовою українською діаспорою. Це Річні Загальні Збори СКУ, де ми як член цієї організації будемо брати участь, і Форум УВКР, де представники, нажаль, ще не погоджені і по сьогодні. Але думаю, там обовязково будуть делегати від УККА. Оскільки на відкритті Форуму очікується присутність президента і, очевидно, багатьох представників виконавчої влади (КМУ взявся за курування цього заходу), то це, мені здається, буде дуже слушна нагода запитати про ситуацію з цим музеєм і багатьма іншими подібними випадками переслідувань істориків, правозахисників і опозиціонерів безпосередньо в самих виконавців цих абсурдних і злочинних дій. До речі, сам «гарант» Конституції і по сьогодні не відповів за особисте порушення Конституції України в Стразбурзі на засіданні Ради Європи, де заперечив сам факт Геноциду-Голодомру 32-33 р. в Україні, протиставившись цим, рішенням багатьох Парламентів Європи і світу, які раніше визнали Голодомор актом Геноциду українського народу.

Микола Міщенко (голова Фундації українського Голодомору, США): “Треба повідомити весь світ про українську історію, як Совєцький Союз знущався над Україною не тільки під час Голодомору. Багато людей думають, що Україна сама, ніби, зголосилась до Совєцького Союзу, і тепер кажуть, що Росія не є окупантом. А виставка „Народна війна” показує, що це все була совєцька брехня. (про переслідування істориків) Нам потрібно тут реагувати на це, щоб вся діаспора не тільки у Чикаго, а у всьому світі приєдналась, і щоб ми запротестували. Як були шестидесятники, то ми добивалися звільнення українців з Сибіру. Ми маємо силу, але треба нам її вживати і не бути байдужими. Ми мусимо всі разом – бо це наша спільна Україна. Особливо нова хвиля (еміграції) мусить об’єднатися, щоб у нас була єдність.”

Борис Потапенко (виконавчий директор Ліги українців Канади, Торонто): “Роман Круцик є мій друг уже довгі роки, я з ним працюю над різними експонатами, починаючи ще від інквізиції над українським народом 1917-1991 років… Ми є зобов’язані не позволити світові ігноруваи або заховати дійсність на Україні. Це робилося за часів Совєцького Союзу, коли ми боролися за те, щоб світ визнав, що українська нація існує, що вона є державна нація і що вона заслуговує на історичну справедливість. Нам обурень не потрібно, нам необхідно, щоб усі зрозуміли, що на протязі 400 років голодоморів, великих терорів, заслань і себірів не так легко народу не тільки встати, але і відсвіжити своє знання про себе, це бере час. І слава Богу, що ось пройшли 20 років…, українські молоді люди на Інтернеті на Twitter, Facebook спілкуються між собою про своє українське поняття. Це будує те підгрунтя. Україна повстане…, після всього, що вона пережила, Янукович – то “не велике пиво”.

Медіа-портал VIDIA
www.vidia.us


Новини партнерів