Кому насправді належать українські православні церкви в діаспорі?

Український Православний Собор Св. Андрія

Днями неподалік Чикаго в Українському Православному Соборі Св. Андрія Первозванного (КП) відбулась літургія на честь чину “Торжества православ’я”, повідомляє Медіа-портал VIDIA.

У богослужінні брали участь 11 священиків з українських православних церков Київського Патріархату та українських греко-католицьких парафій Чикаго. Ця подія – початок низки заходів, приурочених до святкування 1025-річчя хрещення Русі.

Як зазначено на церковному сайті, українська православна парафія Св. Андрія Первозванного була заснована у чиказькому передмісті 15-го листопада 1970 року. Ідея побудови української православної церкви зродилася з багатьох причин. Найголовніша з них – збереження української незалежної православної церкви з її соборноправним устроєм, українською мовою в богослужінні та дотримання рідних звичаїв і традицій.

Проте, українській парафії Св. Андрія випало на долю боротися за свою приналежність до Київсього Патріархату. Адже від 1994 року церква перебувала під юрисдикцією Вселенського Патріархату.

Голова парафіяльної ради Іван Яресько пояснив, що саме відбувається з українськими православними церквами в діаспорі, і чому деякими українськими правосланими церквами опікується неукраїнський патріархат.

Іван Яресько, голова парафіяльної ради УПЦ Св. Андрія Первозванного (КП) в м.Блумінгдейл, США:

“Проблема з українськими православними церквами у США розпочалась від розколу української церкви, яка існувала в Америці вже від 1921 року. В той час церкви, які були збудовані в Америці в діаспорі були частиною Автокефальної Православної Церкви – тобто незалежної церкви, яка не належала ні Москві, ні грекам, ні Вселенському Патріарху.

В 1990 році Канадська Українська Православна Церква перейшла під юрисдикцію Вселенського Патріарха. Нібито, це було зроблено, щоб Вселенський Патріарх допомагав у визнанні незалежності Української Церкви в Україні.

Тоді у 1994 році і Українська Православна Церква в Америці перейшла під юрисдикцію Вселенського Патріарха. Проте, перейшли не всі парафії, бо деякі захотіли лишится незалежними. Тому і відбувся так званий розділ. Тоді одна з парафій у Нью-Джерсі судилася з церквою Вселенського Патріархату. Українська парафія втратила у судових тяганинах, проте вона виграла і відстояла свою незалежність. Церковне майно і церква – все залишилось в парафії.

Так само і ми в нашій церкві боролися 10-15 років, постійно задаючи питання щодо приналежності нашої парафії. Проте, ніколи не діставали відповіді, на нас ніхто не реагував. Ми вирішили не сплачувати внески до Вселенського Патріархату і заявили про своє рішення залишитися в українській церкві Київського Патріархату. Адже ми від самого свого народження були під юрисдикцією автокефальної церкви, а одже – незалежної. Коли ще був перший Патріарх Мстислав, ми всі були під його юристидкцією, а отже – в Київському Патріархаті.”

Нагадаємо, що насправді болюче питання приналежності українських православних церков в діаспорі виникло і в Канаді навесні 2012 року. Тоді православним священикам офіційно заборонили зустрічатися з Патріархом Філаретом, який прибув з офіційним візитом. Автором директиви був Митрополит Юрій, який звернувся до своїх підлеглих з благословення Патріарха Варфоломея І. Такий документ було розміщено на офіційному сайті однієї з церков у Канаді.

“Згідно з розпорядженням і за благословення Його Все-Святості Все-Святішого Патріарха Варфоломея І, “Патріарха Філарета” не можна у цей час вітати, ані справляти на його честь бенкети у парафіях Української Православної Церкви в Канаді, чи на території, яка їм належить,” – йшлося у розпорядженні.

“Ми співчуваємо Митрополиту Юрію. Оскільки він знаходиться під владою Вселенського Патріарха, він повинен його слухать. Як би я поступив? …Коли прийшов час, Україна стала незалежною державою, то я тоді вже сказав би, що це вже час, коли Бог благословляє, щоб ми від Москви відокремилися,”- запевнив тоді Патріарх Філарет під час свого візиту у Канаду кореспондентці місцевого каналу.

Медіа-портал VIDIA звертався з цього приводу до Української Православної Церкви у Канаді за офіційним коментарем, але відповіді ми не отримали.

Незважаючи на заборону, Патріарх Філарет тоді все ж таки зустрівся з віруючими українцями в Канаді; під час візиту його, зокрема, приймали в Українській Католицькій Церкві Св. Деметріуса. А українська спільнота Канади в той час зажадала пояснень заборон від Митрополита Юрія (Вселенський Патріархат).

На думку голови парафіяльної ради УПЦ Св. Андрія (КП) Івана Яреська, в діаспорі існує багато парафій, де віруючі навіть не здогадуються, до якого патріархату належить їх церква:

“Вселенський Патріархат хоче заспокоїти їх всіх, бо не бажає, щоб українці бунтували. Тому Вселенський Патріархат говорить те саме, що говорили нашій партафії: “Давайте почекаємо”. А скільки нам чекати? Ми маємо право мати свою українську церкву!”

За словами Івана Яреська, його парафія має чудові стосунки з українськими греко-католицькими церквами у США:

“Ми бачили, як в Україні на Софіївській площі УГКЦ і УПЦ (КП) молилися разом за єдність української церкви.

Те саме ми вирішили зробити і тут в Чикаго. На службі “Торжество Православія” у нашій церкві служили 11 священиків з українських греко-католицьких парафій і з парафій Київського Патріархату. Ми домовилися кожного місяця робити загальні служби у інших українських церквах Чикаго.

Служба “Торжество Православ’я” в УПЦ Св. Андрія Первозванного КП в м. Блумінгдейл, США

Найближчим часом ми пилануємо зробити низку заходів і тут в Америці з відзначення 1025-ліття Хрещення Русі і 80 річниці Голодомору. Ми плануємо зробити це разом з українськими греко-католицькими парафіями. Бо існує більше того, що об’єднує нас, а ніж розділяє. А політику треба відвести в сторону і робити те, що є найкраще для України.

Нашій і багатьом іншим українським парафіям лише потрібно, щоб люди брали активну участть у житті громади. Парафія Св. Андрія Первозванного Київського Патріархату сподівається на нових емігрантів, на їх активну участь і допомогу церкві “.

VIDIA 

  • Вадим

    Вітаю, панове. Я киянин. Волею долі у свої 48 років вже третій рік працюю у музейному закладі з релігійною специфікою. Я не атеїст, але й не віруючий. Однак, переймаючись з причини роботи цією темою, вже маю деякі думки, може, нівіть, й позицію… Та мова не про це. А про те, що ознайомившись з станом справ у діаспорі, я ще більше піддався депресії. Живучи тут, у Києві, важко бути оптимістом щодо долі нашої України. Під боком – Московія, а на наших землях – п`ята колона править бал!!! Саме тому викликає величезне занепокоєння стан справ серед діаспорних українців !!! Ніколи не думав, що у вас можуть бути подібні проблеми.
    ДУЖЕ ВАС прошу – хоча б ви не сваріться між собою заради України.
    Нехай попіл жертв Батурина та інших українських меморіалів стукає у Ваші серця, коли Вам закортить щось там відсудити один у одного…чи що там ще… Перш ніж щось зробити – ПОДУМАЙТЕ ! – чи не буде воно вітром чи водою на вітряк Московії ? Робіть все, щоб стати подалі від впливу Москви !


Новини партнерів