«Після смертей на Майдані, стояти пасивно з плакатами – це не мій вибір»

Випускник Гарвардського університету, доктор наук Роман Торґовіцький (Roman Torgovitsky) під час концерту «Віртуозів Москви» у Кембриджі був заарештований за вихід на сцену і зачитування петиції. Російська блогосфера вибухнула лайкою і прокльонами на адресу «бендєровцов», які вже нападають на мирних росіян навіть у США. Власну історію про те, що відбулося у Гарварді, розповів сам Романа Торґовіцький.

spivakov

— Романе, скажіть, будь ласка, як вам прийшла в голову ідея протестної акції в Гарварді?

— Насамперед, це пов’язано з тим, що у лютому я двічі був на Майдані. Коли я дізнався, що Співаков, музичний кумир часів мого дитинства, приїжджає в Бостон, просто в мій бек’ярд, це мені дещо не сподобалось. Хоча, мешкаючи в Москві, ми часто пробували потрапити на його концерти, але ніяк не виходило. Останнім часом я був страшенно здивований, що така велика кількість, так званої російської інтелігенції, серед яких і Співаков, підписали лист підтримки путінської анексії Криму. Я знав, що хлопці роблять пікет зовні концертного залу, але мені видалося необхідним зробити щось і всередині, в залі. Крім того, не вірилося, що Співаков настільки вже поганець, хотілося встановити якийсь контакт із ним, щоб зрозуміти власне його точку зору. Не ображати його, а якимось чином спробувати перевести всіх тих людей, які підписали цей лист, на якийсь людяний бік, щоб вони відмовилися від тих підписів. Власне у цьому полягала ідея акції. Багато людей намагались достукатись і до Гарварда, і до Співакова, але безрезультатно.

— Ви шукали однодумців для своєї акції, пропонували комусь разом вийти на сцену?

— Знаєте, складне питання. Було багато однодумців, які або не хотіли йти на концерт через це, хоча раніше збирались, або хотіли стояти з плакатами всередині. Побачивши смерті на Майдані, стояти пасивно з плакатами – для мене це не був вибір. Свою акцію на сцені я оцінюю як дуже м’яку.

— Ви вважаєте, ваша акція була більше антипутінська чи проукраїнська? Якого елементу більше у вашій акції?

— Я навіть не знаю, як це можна розділити. Я давно не займався політичним активізмом, і єдиною причиною, чому я це зробив, було те, що через певні обставини я опинився на Майдані. Тому для мене основне був захист активістів на Майдані і того, за що вони там стояли. Як колишнього росіянина, мене хвилює, що відбувається Росії. Але мене ще більше хвилює, що зовсім ні за що, несправедливо гинули і продовжують гинути українці. Для мене, відповідно голосу серця, це більше проукраїнська акція.

— Я так розумію, що ви за походженням не українець, а етнічний росіянин, оскільки народилися в Москві.

— Я не етнічний росіянин, я єврей, народився у Москві. У 17 років я переїхав до Америки.

— А до Києва як ви потрапили? Випадково, але й хотілося побачити, відчути, що насправді відбувається в Україні?

— Останні декілька років я їздив до Києва у справах. Мені якось Київ більше подобався, аніж Москва. Люди набагато симпатичніші, приємніші, привітніші. Займався спортом із тренерами. Життя у мене достатньо бурхливе – робота, бізнес. Так сталося, що у лютому я шукав інвестиції і збирався поїхати в Пітер до приятелів з цього приводу. Наприкінці січня почалися сутички на Майдані. І не те, щоб я особливо стежив, але коли все загострилося, то я почав більше читати. І замість того, щоб тиждень провести в Пітері, я пробув там 2 дні, а решту часу провів на Майдані.

Навіть у Бостоні атмосфера тоді була така, що коли люди дізнавалися, що я їду на Майдан, говорили мені: «Куди ж тобі, ти московський єврей, який ні слова українською не знає, ще й російською говориш так, що одразу помітно, що це не українська російська. Куди ж ти їдеш до фашистів на Майдан?» Але для себе я вирішив, що повинен поїхати побачити. І я отримав величезне феноменальне відчуття на Майдані від людей, з якими там познайомився.

Я ніколи раніше в житті не зустрічав такої кількості людей, не тільки молодих, але й в літах, які свято вірили в те, що вони реально можуть змінити систему. Тому що, переважно люди не вірять навіть у те, що вони спроможні змінити самих себе, не те що вони можуть змінити якусь зовнішню систему. Моє життя частково пов’язано зі змінами, тому мені це було шалено цікаво і я відчув близькість до цих людей. Почав збирати гроші на медичну допомогу, потім це перетворилося в проект. Можете глянути, у нас є на YouTube канал Foundation for humanistic journalism. Спочатку я брав інтерв’ю в учасників Майдану, щоб просто показати в Бостоні, що там не фашисти. З 18 до 21 лютого продовжував це робити. Тепер у нас є в Києві журналістка, яка продовжує роботу над проектом.

— Повертаючись безпосередньо до події в Гарварді, бо не все можливо зрозуміти з відео на Youtube. Яке у вас було звернення до Співакова? Розкажіть трохи про саму подію, що відбувалося на сцені?

— Я прийшов із квітами і гарвардською кепкою. Квіти у всіх відібрали, коли бачили там жовту і синю квітку, то сильно переживали. План був такий, щоб наприкінці концерту вийти в кепочці на сцену, подякувати маестро насамперед за музику і за його благодійність. Таким чином показати, що я не намагаюся його образити чи принизити. Хотілось сказати, що він боягузливо мовчав, коли російських опозиціонерів кидали в тюрми за політичними мотивами. Мовчав, коли розстрілювали людей на Майдані, мовчав, коли Кисельов лив свій бруд з Першого російського каналу.

На превеликий жаль, перший раз, коли Співаков висловив чітко свою громадянську позицію, це був його підпис під листом на підтримку Путіна.

Третьою частиною мала бути пропозиція сісти за стіл переговорів і обдумати, яким чином ми можемо прийти до порозуміння. Моя надія була на те, щоб поступово люди, які підписали той лист, відкликали свої підписи звідти.

Насправді вийшло так, що я вийшов на сцену і попросив у залу хвилинку уваги, тому що всі плескали. Я почав першу частину, подякував Співакову, вручив йому подарунок. Щойно я сказав слово «підписали», зал почав непокоїтися. Я сказав: «Я хотів вам подякувати за те, що ви підписали листа на підтримку Путіна». Декотрі вловили сарказм і почали незадоволено кричати, а деякі подумали, що я насправді підтримую підписання і почали аплодувати, у тому числі і музиканти, які були на сцені. Але наступної секунди, як тільки я продовжив, що ви мовчали, коли саджали російських опозиціонерів, всі зрозуміли, про що мова. Цього на відео нема, але подальший перебіг зафіксований. Співаков підійшов до мене, носом до носа, і намагався прошипіти мені, що він ніяких листів не підписував.

— Співаков особисто підійшов і ткнувся своїм обличчям у ваше обличчя?

— Так, на моїй сторінці у фейсбуці ви зможете знайти відео, на якому видно, як Співаков агресивно підійшов до мене. Як брав подарунок, це ще не фіксували, але як він агресивно підійшов і за міліметр від мого носа, шипів мені прямо в обличчя, що ніяких листів він не підписував, намагався зіштовхнути мене зі сцени, це вже на відео є. Проте увесь час я все-таки намагався порозумітися з ним.

— На відео видно, що ви не були агресивно налаштовані, руки тримали за спиною.

— Я сховав руки за спину тому, що там почалася штовханина. Я зауважив, як він почервонів, а оскільки він, здається, кандидат у майстри спорту з боксу, я відчув, що може й почати битися. Маючи вишкіл бойових мистецтв, я вирішив уникнути випадкової реакції захисту і заховав руки завбачливо за спину. Потім вигулькнула поліція…

— Вас арештували чи просто вивели із залу?

— Мене арештували, при чому достатньо агресивно. На відео було видно, що я тримав руки за спиною і ніякої агресії не проявляв. Тим не менше, поліцейський захопив мені руку бойовим заломом, і я аж піднявся в повітря. Потім вивів із залу, кинув до стіни, наказав розставив ноги, обшукав. Тобто вів себе так агресивно, ніби я вибіг із пістолетом, чи почав там битися.

— Вас забрали у поліцейське відділення, ви отримали повістку до суду?

— Спочатку мене протримали у Гарвардському відділенні поліції, потім перевели у Кембриджське відділення, потім виписали кару.

320026_10100132581622161_976365313_n— Скільки вам виписали?

— 40 доларів.

— Небагато. А коли суд?

Суд відбувся того ж ранку, мене випустили о 4 ранку, а о 9-тій вже почався суд. Я не промовив жодного слова, суддя зачитала поліцейський опис події і анулювала «disorderly conduct» звинувачення. Єдине, що залишилося ще не оскаржене – суд наклав пожиттєву заборону на відвідування території Гарвардського університету. Це дуже незручно для мене, оскільки я закінчив докторські студії в Гарварді, у мене там свої зацікавлення, співпраця. З цим якось треба буде розібратися.

— Якою була реакція залу, там були росіяни, українці, загальна гарвардська публіка?

— Мені важко розрізнити українців і росіян, не спілкуючись з ними. Мені здавалось, що там була присутня російськомовна публіка десь на 80-90 відсотків, якщо не більше.

— Так виглядало, що публіка не досить прихильно зустріла ваш протест.

— Так, вони дуже агресивно це сприйняли, почали незадоволено викрикувати «фу». Виявилося, що там були й люди, які мене знали. Кричали: «Рома, вон из зала!», «Позор!», матюкалися. А коли мене вже арештували, то багато агресивно налаштованих людей ходили довкола. Багато затрималися і не розходилися після концерту, поки мене не забрали. Вони матюкались, казали, що змусять мене приймати психотропні ліки, шию скрутять, всякі такі російські штучки.

— Ще будь ласка коротко про себе, де народилися, де вчилися, чим займаєтесь тепер?

— Народився у Москві. Перших 16 років там і прожив, закінчив школу. Єврей. Потім переїхав з батьком у Бостон, 20 років живу вже тут. Закінчив університет, математичний факультет. Потім закінчив докторські студії у Гарварді з прикладної математики і медицини. Нині поєдную свої заняття, створив компанію Soma System і одночасно працюю як математичний епідеміолог в напівдослідницькій компанії.

— Американські медіа якось звернули увагу на ваш протест?

— Так, у мене на сторінці в Фейсбуці є посилання на місцеву гарвардську газету, і в кембриджській газеті було. Місцева преса зреагувала, там про це написали.

— Дякую, Романе, за інтерв’ю, за вашу підтримку України, за вашу підтримку демократії.

Розмову записали Петро Рибчук і Наталка Бабалик, «Закордонна Газета»

Читайте також

У Чикаго поховали духовного батька української громади
Важливе, Світ
0 shares0 views

У Чикаго поховали духовного батька української громади

vidia.ua - Бер 16, 2019

Отець Мирон Панчук, священик Єпархії св. Миколая, Української Католицької Церкви, відійшов у вічність в Чикаго 9 березня і був похований 15 березня на…

Лідери діаспори виступили на захист Уляни Супрун
Україна
0 shares0 views

Лідери діаспори виступили на захист Уляни Супрун

vidia.ua - Лют 07, 2019

Лідери української діаспори виступили на захист Уляни Супрун, яку, нещодавно, рішенням судді Київського окружного адміністративного суду відсторонено від виконання обов'язків Міністра охорони здоров'я України,…

Український ФК “Тризуб” запрошує на матч, неподалік Чикаго
Афіша, Чикаго
0 shares0 views

Український ФК “Тризуб” запрошує на матч, неподалік Чикаго

vidia.ua - Лют 06, 2019

Українська команда ФК "Тризуб" (Чикаго) зіграє матч проти команди "Коламбус" (штат Огайо). Поєдинок з футзалу (різновид футболу в приміщенні) відбудеться в суботу 9…