Здійснити мрію: Як люди з інвалідністю підкорюють гірські вершини

Іван Маслюк із ДЦП підкорив Говерлу, Родіон із цією ж хворобою дістався до Мізунського водоспаду, Микола – до водоспаду Шипіт. Цього літа волонтери хочуть реалізувати мрії 12 романтиків, які хочуть підкорювати гірські піки, але через фізичний стан раніше вважали це нереальним.

У соцмережах – життєствердні фото з подорожей і захопливі відгуки учасників. До місії здійснення мрій вже приєднується десятки волонтерів.

“Коли до фінішу ще не близько, а внутрішній ресурс вже включений на повну потужність, у штормовий вітер, сильний дощ і ніякого захисту в горах бачиш те, чого не побачиш у простих умовах – єдність підтримку і один дух людей з тобою поруч, що давало нереальну силу йти далі! Ми побачили після дощу сонце І те що можемо набагато більше, ніж думаємо, коли разом. Це було круто”, – коментує пост зі світлинами Софія Головей.

Користувачі захоплюються сміливістю мрійників і небайдужістю організаторів.

Подорожують люди з особливими потребами на спеціальному візку La Joëlette, а активісти наразі запустили кампанію на спільнокошті – збирають гроші, аби реалізувати ще 12 подорожей. Також у планах – докупити візків, адже наразі La Joëlette одна і вже користується неабияким попитом.

ІВАН ХОТІВ ЇХАТИ ДО ОКЕАНУ ВЕРХИ

“Я подорожую з 17 років – їздив з батьком на велосипеді, потім автостопом із Сашком (співорганізатор Олександр Луцик – ред.). Об’їздили десь 35 країн. У Туреччину і Грузію – гайнули на велосипеді. У деяких країнах працюємо. Я вже працював і шофером, і продавцем, і будівельником. Крайній раз ми з Сашком будували ресторан в Ірані”, – розповідає Сава.

А потім Сава познайомився з Іваном Маслюком – хлопцем із ДЦП. Зайшовши на сільську дискотеку, побачив, як Іван танцює.

“В Україні, у селі це було дивовижно. Іван зовсім не зважав, що там про нього можуть подумати. Там і зав’язалася дружба”, – ділиться Павлович.

Разом з Іваном теж багато подорожували: на конях по навколишніх селах, на байдарці – по Бугу, на гору Маківку – на авто. А потім Маслюк зізнався, що його мрія – побачити океан.

“Іван займається верховою їздою, тож хотів вирушити до Лісабона на коні, але це було нереально. Ми з Сашком думали, як здійснити мрію Івана. А поки не мали ідей, самі подорожували по світу. В Ірані я зустрів дівчину з Франції – вона мала триколісний велосипед, який крутила ногами. Згодом ми дізналися, що є такі на руки і вирішили, що це чудова ідея для Івана”, – каже мандрівник.

Подорожі передував тривалий етап тренувань – робили вправи на турніках і брусах. Коли ж з’явився велосипед – тренувалися з ним щодня.

“Іван віджимався на брусах 35-40, на турніку – 10. Покращував форму вдома на спеціальному тренажері. Для велосипеду ми придумали свою справу: я прив’язував свій велосипед до його, і він тягнув по 10-15 кілометрів. Вчився мені довіряти. На певний час закривав очі і повертав за моїми вказівками вліво чи вправо”, – каже Сава.

Про проект багато писали, проводжали хлопців у подорож цілим натовпом. От тільки мало хто знав, що на дорогу у них на всіх $250. Але мрія Івана здійснилася – адже українська діаспора у різних країнах охоче допомагала.

“У Франції гроші закінчилися. Сашко прийшов і каже: “Беремо гітару, барабан і йдемо виступати на площі”. Але в цей же вечір друг сім’ї, в якої ми ночували, дав нам 500 євро, і ми продовжили поїздку. Постійно їхали у невідоме”, – ділиться Павлович.

ЩАСТЯ ЗДІЙСНЮВАТИ МРІЇ

Хлопці кажуть, що подорожі з Іваном дозволили подивитися на світ його очима. Адже в інших країнах Європи люди з інвалідністю активні, виходять у місто, обідають у кафе. І ніхто на них не дивиться, як на приречених.

А у Франції переконалися, що можливостей ще більше. Там, в гостях у спільноти Handi Cap Evasion побачили візок La Joëlette, за допомогою якого можна пересуватися по гравію, підніматися сходами і йти вгору кам’янистою місцевістю.

Людина з особливими потребами сідає на крісло, а двоє інших беруть пристрій ззаду і спереду. Таким чином пересуваються. У “джульєтки”, як наразі називають її українці, є гальма, пристосована до доріг шина, у сучасніших моделях – амортизатор.

Хоча транспортний засіб коштує тисячі доларів, хлопці знайшли мецената, який придбав його для команди. Точну ціну і ім’я благодійника наразі не розголошують.

Поки збирають гроші на реалізацію проекту – “джульєтку” використовують на повну. Разом з друзями Іван піднявся на Говерлу, щоправда, цей досвід називають не надто легким, адже фізичних зусиль знадобилося чимало.

“Ексцесів у подорожах поки не виникало. Але дуже запам’яталося, наскільки щасливим був, наприклад, Радіон. У нього теж ДЦП, але серйозніша форма. І треба було бачити його емоції… Самі водоспади для нас не були новиною – ми вже багато чого бачили. Але тут розумієш, що здійснив мрію людини. Навіть після повернення у нього були такі очі, ніби щойно пережив щось величезне”, – каже Сава.

Мандрівники здійснили мрії чотирьох людей, а раз встигли безкоштовно здати її в оренду Нікіті Рейді – хлопцю з Кам’янця-Подільському, який пересувається на візку. Той з власною командою піднявся на Говерлу.

Паралельно ж Сава, Іван, Сашко та їхня команда готуються відкривати нові горизонти. Хлопці завзято тренуються – побилися об заклад, що за два місяці Іван зможе підтягнутися на брусах 100 разів, а Сава 25 разів на турніку.

Наступного літа збираються відкривати для себе США – вирушать з Лос-Анджелеса у Нью-Йорк і Флориду, а довжина маршруту, за планом, складе понад сім тисяч кілометрів.

Ольга Черниш, Depo.ua


Новини партнерів